ГЛАВА 2. КОЖНЕ ЗАВЕРШЕННЯ…
Учора наша нова менеджерка так і не представилася.
Ми, щоправда, теж.
Тому почну з себе.
Мене звати Віктор. І я, якщо вже зовсім скромно, — головний у гурті.
Не тому, що найрозумніший. І не найсильніший, не найшвидший, не самий технічний чи самий красивий. Для кожної з цих переваг у нас є хтось окремий. Я в цьому сенсі людина універсальна — приблизно посередині майже за всіма показниками.
На жаль, швидкість реакції теж виявилася десь посередині.
Тому, коли вирішували, хто буде головним, я не одразу збагнув, що треба швидко розштовхати всіх, вибігти з кімнати й зачинити двері з іншого боку. Решта збагнули.
Так я й став головним.
А тепер можна почати саму історію. З початку.
Хоча ні. Якщо починати справді з початку, то доведеться відкотитися до Великого вибуху, виникнення матерії та антиматерії й того моменту, коли однієї з них чомусь виявилося трохи більше.
Усе, що не змогло остаточно визначитися, до якої з них належить, залишилося десь посередині.
Імовірно, саме так виникло Міжсвіття.
Леслі, звичайно, пояснив би краще. Точніше — докладніше. Це не завжди одне й те саме. Години за дві він, можливо, навіть повернувся б до питання, з якого почав.
Чи зрозуміли б ви після цього, що таке Міжсвіття, — не впевнений. Я особисто загубився б десь на п’ятнадцятій хвилині. На двадцятій уже просто кивав би в потрібних місцях.
Точно описати процес створення Міжсвіття я не можу. Він ніде належним чином не задокументований. Протоколів немає, відповідальні особи не встановлені, а свідки, якщо й залишилися, на запитання не відповідають.
Тому почну з учора.
Учора достатньо близько, щоб дещо ще можна було пригадати, і достатньо далеко, щоб кожен уже встиг скласти власну версію подій.
Учора шестеро трохи мертвих людей мовчки сиділи в у клубі «Ашопоробиш?» у центрі Харкова, на вулиці тимчасово без назви, бо табличку зі старою назвою вже зняли, а нову ще не причепили. Тож клуб учора не мав точної адреси. Для закладу, який умів переходити між світами, це було цілком природно.
Не правильно висловився.
Без «трохи».
Просто – шестеро мертвих людей.
Ну так. Музиканти теж люди.
Шестеро мертвих музикантів.
…
