ГУРТ «ГУДІВНІНГ» — МЕРЦІ, ЯКІ НЕ ЗАКІНЧИЛИ

Гудівнінг — український гурт із Міжсвіття. Шестеро музикантів, які за життя не були знайомі, жили в різних містах, у різні роки й навряд чи взагалі мали шанс опинитися на одній сцені. Зустрілися вже після смерті.

Віктор Violet, Роман K., Денис Gold, Софія Sirena, Олег Leslie і Тарас Bones принесли із собою те, що смерть не встигла забрати: голоси, руки, звички, характери, музичну пам’ять і невиконані плани. Міжсвіття просто дало всьому цьому ще трохи часу.

ШЕСТЕРО, ЯКІ НЕ МАЛИ ЗУСТРІТИСЯ

На вигляд вони майже звичайні люди. Майже — тому що в кожного свої очі: неприродно яскраві, кольорові, ніби світло в них залишилося після того, як усе інше мало згаснути.

Віктор тримає гітару й гурт. Роман говорить мало, зате його партії говорять достатньо. Денис знає, коли соло потрібне, а коли все одно зіграє його. Софія вміє зробити сцену сценою ще до першої ноти. Олег сідає за Hammond B-3 так, ніби ніякої смерті між ним і клавішами не було. Тарас за ударними нагадує решті, що навіть у Міжсвітті ритм краще не втрачати.

Гурт не створювали за планом. Ніхто не розміщував оголошення, не проводив прослуховування й не обговорював концепцію. Просто в клубі були сцена, інструменти й шестеро людей, яким музика все ще була потрібна. Одного разу вони почали грати разом. Потім зробили це ще раз.

Так з’явився Гудівнінг.

За життя такого складу не могло бути. Після смерті це чомусь перестало здаватися проблемою.

КЛУБ, ЯКИЙ НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ НІЧОГО ПОЯСНЮВАТИ

«Ашопоробиш?» — клуб у Міжсвітті й водночас їхній дім, репетиційна, сцена, бар, офіс і місце, де краще не ставити зайвих запитань про геометрію. Зсередини він більший, ніж має право бути. У залі стоїть Hammond. На кухні завжди можна знайти щось не те. Десь поруч живе Нічий Кіт, який узагалі не вважає за потрібне пояснювати свою присутність.

Тут шестеро музикантів репетирують, сперечаються, пишуть нові пісні, згадують те, що краще було б не згадувати, і поступово звикають до думки, що смерть виявилася не найостаточнішою подією в їхній біографії.

Іноді простір навколо клубу змінюється. Серпанок густішає, світ поводиться так, ніби хтось натиснув кнопку ліфта, — і «Ашопоробиш?» опиняється у Світі Живих. За дверима вже місто, люди, машини, доставка їжі, інтернет і календар, який знову наполягає, що після середи має бути четвер.

Гуди при цьому не перетворюються на людей. Їм немає на кого перетворюватися: людські обличчя й тіла вони мали в Міжсвітті від самого початку. Просто у Світі Живих це раптом стає значно важливішим.

Якщо не дивитися в очі, їх легко прийняти за звичайний гурт. Якщо подивитися — питання все-таки з’являються.

МУЗИКА З ІНШОГО БОКУ

Гудівнінг грає психоделічний інді-рок із живими гітарами, щільним ритмом і Hammond B-3 через Leslie, який у цьому гурті давно перестав бути фоном. Тут він може сперечатися з гітарами, підштовхувати вокал і в потрібний момент зробити так, щоб стіни клубу здалися ще трохи менш надійними.

Їхні пісні — не про загробне життя. Вони взагалі не дуже люблять пояснювати, що буває після смерті: самі досі не впевнені. Вони співають про каву, незакінчені справи, дивну поведінку часу, погані плани, хороші помилки, котів, людей і той незручний факт, що життя іноді продовжується навіть тоді, коли формально вже закінчилося.

У цьому багато чорного гумору. Інакше було б занадто серйозно.

Вони не грають музику про смерть. Вони грають після смерті. Це різні речі.

Бо смерть — подія серйозна.

Але це ще не причина пропускати саундчек.