СВІТ ЖИВИХ

Світ Живих — місце, де час поводиться надто впевнено. Тут є ранки, понеділки, дати в календарі, дедлайни, запізнення й люди, які щиро вірять, що наступного тижня точно все встигнуть.

Люди тут працюють, закохуються, сваряться, будують плани, купують зайве, відкладають важливе й переважно не думають про те, що будь-яка історія може обірватися раніше, ніж закінчиться список справ. У цьому світі все має адресу, ціну, графік роботи й приблизне пояснення. Навіть коли пояснення не дуже переконливе.

Міжсвіття не є протилежністю Світу Живих. Воно просто існує поруч за правилами, про які живі майже нічого не знають.

ЛЮДИ, ЯКІ ДУМАЮТЬ, ЩО ЩЕ ВСТИГНУТЬ

Живі мають одну корисну й небезпечну властивість: вони майже завжди розраховують на потім. Потім подзвонять. Потім вибачаться. Потім допишуть пісню. Потім почнуть бігати, кинуть палити, розберуть шафу й скажуть те, що давно треба було сказати.

Іноді «потім» справді настає.

Іноді — ні.

Саме серед таких людей Міжсвіття іноді когось перехоплює. Не найкращого. Не найправильнішого. Не того, хто найбільше заслуговує. А того, в кого лишилося щось незавершене: справа, пісня, рішення, план або можливість зробити у Світі Живих те, чого він уже не встиг.

Після переходу людина не стає примарою й не отримує нової оболонки. Вона залишається собою — з тим самим обличчям, тілом, пам’яттю, характером і звичками. Змінюється одна помітна деталь: очі набувають кольору, якого в живої людини бути не повинно.

КЛУБ У ХАРКОВІ

Одне з місць, де межа між світами поводиться особливо невпевнено, — клуб «Ашопоробиш?» у Харкові. Це не окремий двійник клубу з Міжсвіття і не декорація, яку хтось відтворив у правильному масштабі. Це той самий простір, який іноді змінює світ навколо себе.

У Світі Живих клуб має зал, бар, офіс, кухню й санвузол. Зсередини він трохи більший, ніж мав би бути за зовнішніми розмірами. У залі стоїть Hammond, на сцені лежать кабелі й інструменти, а за дверима — звичайне місто з машинами, доставкою, інтернетом і людьми, які нічого не знають про географію Міжсвіття.

Удень клуб для відвідувачів зачинений. Його справжній час — вечір, репетиції й концерти. Саме тоді він найкраще вдає із себе звичайний музичний клуб.

Майже переконливо.

ТЕ, ЩО ЖИВІ НЕ ПОМІЧАЮТЬ

Світ Живих добре вміє не помічати дивне. Незрозумілий звук списують на проводку. Дивний відблиск — на втому. Чорного кота, який щойно сидів в іншому місці, — на іншого чорного кота. Якщо музикант має неприродно яскраві очі, завжди можна вирішити, що це лінзи.

Це дуже зручна властивість. Завдяки їй шестеро мерців можуть грати концерти, менеджерка — складати для них графіки, а глядачі — сперечатися про звук Hammond замість того, щоб ставити значно складніші питання.

Світ Живих не знає про Міжсвіття.

А Міжсвіття про Світ Живих знає достатньо.