ГЛАВА 5. МАЛЕНЬКИЙ РЕМОНТ

…

Леслі нарешті клацнув запальничкою.

Закрив.

— Треба було два отвори в стіні.

— Класика, — сказав я.

— Перший нормально.

— А другий?

— Другий теж нормально. Рівний отвір.

Він трохи помовчав.

— Просто там був кабель.

Я усміхнувся.

— Ну, кабель і кабель. Усі колись потрапляли в проводку.

— Не в таку.

Леслі поклав Zippo на край органа.

— Я дуже точно попав. Просто по центру.

— Майстерність не проп’єш, — сказав Роман.

— Там був кабель, який живив увесь під’їзд.

Стало тихо.

Я відклав ручку.

— Увесь — це скільки?

— Дев’ять поверхів.

— О.

— Світло зникло одразу?

— Практично.

— А дриль?

— Теж.

— Куди?

— У краще місце.

Тарас, який до цього стояв біля вікна, повернувся.

— Тебе струмом не вбило?

— Ні.

— Шкода.

Леслі подивився на нього.

— Мені теж тоді багато хто так казав.

Роман уже сміявся.

— Почекай. Тобто ти хотів просто повісити полицю…

— Так.

— Просвердлив стіну…

— Так.

— Спалив дриль…

— Так.

— І залишив дев’ятиповерховий будинок без електрики?

— Не будинок. Під’їзд.

— А. Ну тоді дрібниця.

Я знову взяв ручку.

На аркуші під словами «Маленький ремонт» написав: полиця… дриль… дев’ять поверхів.

— І що далі?

— Далі сусіди почали виходити в коридор.

— Одночасно?

— Світла ж не було. Їм стало цікаво.

— І ти сказав, що це ти?

Леслі здивовано глянув на мене.

— Навіщо?

— Логічно.

— Я теж так подумав.

— Аварійку викликали?

— Звісно. Приїхали двоє.

— Швидко?

— Достатньо швидко, щоб я не встиг повісити полицю.

— А ти ще збирався?

— Перша дірка була ж нормальна.

Денис сперся ліктями на стіл і закрив обличчя долонями.

Леслі продовжив:

— Вони довго шукали, де пошкодження.

Роман показав на нього пальцем.

— Ти їм не сказав?

— Я сказав.

— Одразу?

— Коли вони дійшли до мого поверху.

Леслі знизав плечима.

— Вони відкрили коробку. Потім ще одну. Щось перевірили. Потім один запитав, де саме я свердлив.

— І?

— Я показав.

— І?

— Він сказав: «Блядь».

— Фаховий висновок, — сказав Тарас.

— Потім вони рознесли півстіни.

Я перестав писати.

— У тебе?

— Так.

— Через полицю?

— Через кабель.

— А полицю хоч повісив?

— Потім.

— Це коли?

Леслі трохи подумав.

— Десь через місяць.

— Місяць?

— Там же стіну назад закласти треба було. Потім штукатурити. А шпалери такі самі вже не знайшли, тому довелося переклеювати всю кімнату.

Денис подивився на нього.

— І все це через два отвори?

— Один. Перший нормально просвердлив. За п’ять хвилин.

Кілька секунд усі мовчали.

— Оце вже ремонт, — сказав Роман.