РОМАН «ROOK» ГОРДІЄНКО

Роман Гордієнко, сценічне ім’я Роман «Rook» Гордієнко, — український ритм-гітарист, учасник гурту Гудівнінг. Народився 1982 року в Сумах. У 2015 році служив у Збройних силах України й загинув у Донецькій області. У момент загибелі був перехоплений Міжсвіттям.

У гурті Роман грає на Gibson SG Standard Wine Red 1973. Його очі в Міжсвітті мають теракотовий колір. Сценічне ім’я Rook з’явилося вже після знайомства Гудів із Катериною й походить від шахової тури.

Роман — один із найменш балакучих учасників гурту, хоча мовчуном у буквальному сенсі не є. Він нормально підтримує розмову, жартує, обговорює музику й побут, але рідко говорить лише для того, щоб заповнити тишу. Якщо тема справді важлива, може говорити довго й цілком прямо. Через це його короткі репліки зазвичай мають більшу вагу, ніж кількість слів могла б підказувати.

Суми і Максим

Роман народився й виріс у Сумах. У нього був молодший брат Максим. Стосунки між братами багато в чому визначили подальше життя Романа: він звик вважати себе старшим не тільки за віком, а й за відповідальністю.

Коли Роман вирішив їхати на Майдан, Максим дізнався про це й вирішив їхати разом із ним. Роман намагався його відмовити. Не вийшло. Максим був уже дорослою людиною й прийняв власне рішення, але після його загибелі ця очевидна обставина для Романа майже нічого не змінила. Він вирішив, що мав зупинити брата.

Саме цю логіку Віктор пізніше пояснював Катерині дуже просто: Роман був старшим, тому вважав, що мав не допустити того, що сталося. Раціонально одна доросла людина не може відповідати за рішення іншої. Для Романа це не стало аргументом.

Майдан

На Майдан Роман поїхав не заради майбутньої біографії й не тому, що уявляв себе героєм. Одна з найстійкіших рис його характеру — нездатність пройти повз ситуацію, яка, на його думку, потребує втручання. Якщо Роман бачить відкритий люк, він або закриє його, або знайде того, хто має закрити. Якщо машина стала посеред дороги — піде допомагати. Якщо когось ображають — йому важко сказати «не моя справа». Це може бути корисною рисою для оточення й дуже незручною для самого Романа.

Максим поїхав слідом. Під час подій на Майдані він був смертельно поранений. Роман був поруч в останні секунди. Максим ворухнув губами й намагався щось сказати, але через шум Роман не почув слів. Він перепитав. Відповіді вже не отримав.

Цей момент став одним із головних незавершених епізодів його життя. Роман ніколи не стверджував, що знає останні слова Максима. Він міг би придумати десятки красивих варіантів — прощення, пораду, подяку, прохання не звинувачувати себе. Але жоден із них не став би правдою лише тому, що добре звучить.

Тому правильна відповідь Романа лишається дуже короткою: він не знає.

Саме на цьому побудована окрема історія «Червоний туман».

Після Максима

Після Майдану Роман деякий час жив у Львові. Слово «жив» тут досить умовне навіть без урахування подальших подій. Він не вибудовував чіткого нового життя, а радше тримався на тому, що було доступне: десь мешкав, десь підробляв, улітку грав на вулиці, іноді його запрошували до гуртів, коли комусь був потрібний гітарист на один концерт, кілька виступів або довший період.

Музика не вирішила проблему Максима й не прибрала почуття відповідальності. Вона просто давала Романові справу, якою можна було займати руки й голову.

Згодом він вирішив піти служити. Це теж не було урочистим рішенням із промовою про обов’язок. Роман просто знову не зміг залишитися осторонь.

Служба і смерть

З відкритих джерел Катерина пізніше знаходить Романа досить швидко: Роман Гордієнко, Суми, ЗСУ, 2015 рік, Донецька область. У публічній інформації його смерть описана як загибель під час виконання бойового завдання. Саме збіг імені, дат і біографічних даних стає для Катерини другим підтвердженим випадком після Тараса: людина, з якою вона працює в клубі, офіційно давно померла.

Внутрішня історія Гудів звучить трохи інакше. Роман загинув дорогою до частини. Не в бою. Не під час ефектного останнього вчинку. Не прикриваючи когось собою й не залишивши фрази, яку зручно було б винести в заголовок. Просто не доїхав.

Саме ця деталь важлива для того, як Гуди говорять про Романа. Його не намагаються перетворити на красиву легенду після смерті. Роман не герой у тому сенсі, який легко сконструювати заднім числом. Він звичайна людина, яка просто не вміє пройти повз і часто бере відповідальність не лише за своє.

Міжсвіття

Після смерті Роман опинився в Міжсвітті. Однією з перших речей, які він почав там робити, були пошуки Максима.

Він питав людей, ходив туди, де міг бути брат, повертався й шукав знову. У Міжсвітті немає нормальної карти, звичної географії чи гарантії, що люди, які померли в одному світі, неодмінно опиняться поруч після смерті.

Максима Роман не знайшов.

У другій книзі, коли Катерина запитує, чи всі померлі потрапляють до Міжсвіття, Роман уперше втручається в розмову саме через це:

— Не всі.
— Чому ти так думаєш?
— Я Максима шукав. Не було.

Для нього це не доказ у строгому сенсі. Але іншого досвіду в нього немає. З часом Роман перестав активно розпитувати кожного нового мешканця Міжсвіття, але це не означає, що питання для нього закрилося.

Червоний туман

Біля Романа серпанок Міжсвіття іноді набуває червоного кольору. Чи реагує сам простір на його пам’ять, чи Роман несвідомо впливає на Міжсвіття, невідомо. Роман не намагається це пояснити. Коли бачить червоний туман — іде за ним.

Туман відтворює фрагменти місць, пов’язаних із його минулим. Спочатку може виникнути Львів: бруківка, фасади, арки, місця, де Роман грав після Майдану. Потім простір переходить у Суми — двори, гаражі, паркан, знайомі речі з життя братів. Наприкінці з’являється невелика кав’ярня й другий стілець.

На ньому виникає Максим. Не обов’язково таким, яким був у день смерті. Іноді старшим, іноді молодшим. Міжсвіття ніби складає людину з різних спогадів Романа.

Роман знає, що це може бути не Максим, а лише відбиток його пам’яті. І все одно питає:

— Що ти тоді сказав?

Максим ворушить губами.

Роман знову не чує.

Саме тому «Червоний туман» не дає йому відповіді. Він лише повертає можливість ще раз поставити те саме питання.

Характер

Роман спокійний і небагатослівний. Він говорить тоді, коли вважає, що має що сказати. Не потребує останнього слова й не намагається перемогти співрозмовника в кожній дискусії. Через це в гурті до його слів прислухаються: якщо Роман уже втрутився, найімовірніше, він перед цим достатньо довго слухав.

Це не означає, що він постійно мовчить. Роман здатен підтримати жарт, поговорити про музику, роботу чи побут, відповісти досить розгорнуто. Його мовчання — не сором’язливість і не відстороненість, а звичайна відсутність потреби коментувати все навколо.

До важливих речей Роман ставиться без зайвого пафосу. Він не любить, коли людині після смерті дописують правильні слова, мотиви або подвиги, яких ніхто не може підтвердити. Значною мірою це пов’язано з Максимом: Роман сам мав десятки можливостей придумати братові красиві останні слова й принципово цього не зробив.

Музика

Роман — ритм-гітарист. Його роль у Гудах не полягає в тому, щоб кожні кілька тактів нагадувати слухачеві про наявність ще однієї гітари. Віктор може виходити вперед, Денис може будувати точні сольні партії, а Роман тримає основу, на якій це працює.

Його гітара часто найкраще помітна саме тоді, коли її прибрати. Роман добре відчуває, скільки саме звуку потрібно композиції. Він не намагається заповнити кожну паузу й не перетворює ритм-партію на приховане соло. Його гра щільна, суха й пряма. У ній менше демонстрації техніки й більше конструкції.

Це дуже схоже на самого Романа.

Gibson SG Standard Wine Red 1973

Основний інструмент Романа — Gibson SG Standard Wine Red 1973. До гітари він ставиться без культу. Не розповідає про її «душу», не робить із віку інструмента музейної цінності й не вважає подряпину трагедією. Формула проста: гітара повинна грати. Якщо грає добре — все гаразд.

Саме ця простота добре відповідає його музичній ролі. SG не є сценічним реквізитом Романа й не потребує окремої легенди. Це робочий інструмент, який має виконувати свою роботу.

Винно-червоний колір корпусу добре поєднується з теракотовими очима Романа й червоним туманом, хоча сам Роман навряд чи вважав би це достатньою причиною для довгої розмови.

Теракотові очі

Після переходу очі Романа стали теракотовими. У червоному сценічному освітленні вони можуть виглядати майже червоними, через що ранні описи часто називали їх саме так.

У самому гурті до кольорових очей давно звикли. У випадку Романа слово «нормально» якимось чином працює навіть тут: теракотові очі досить швидко перестають здаватися чимось незвичайним.

Звідки взявся Rook

Сценічного імені Роман спочатку взагалі не хотів. Коли Катерина почала впорядковувати імена музикантів, на запитання про сценічне ім’я він запропонував фактично залишити просто Роман Гордієнко. Катерину такий рівень творчої роботи не задовольнив.

Після кількох невдалих варіантів Тарас запропонував Туру.

— Чого це?
— Бо ти такий і є. Стоїш, мовчиш, дивишся. А потім преш прямо.

Катерина переклала:

— Rook.

Роман подивився на написане ім’я, ще раз подивився й знизав плечима.

У перекладі з романової це приблизно означало: «Можна залишити».

Так Rook і залишився. Назва виявилася точнішою, ніж могла здатися спочатку. Роман не є найгучнішою фігурою гурту й не намагається опинитися в центрі дошки. Але якщо вже рухається — робить це прямо.

На сцені

Роман не потребує окремого сценічного персонажа. Він не бігає сценою без причини, не працює на зал кожним рухом і не намагається візуально конкурувати з Віктором чи Денисом. Зазвичай він просто займає своє місце й грає.

Саме ця відсутність демонстративності й робить його помітним. У нього немає потреби переконувати зал, що ритм-гітарист важливий. Це стає зрозуміло тоді, коли композиція починає триматися на його партії.

У цьому сенсі сценічне ім’я Rook працює майже буквально: Роман — одна з опор конструкції.

Побут у Гудах

У повсякденному житті Роман так само не прагне бути центром компанії. Він може сидіти за спільним столом, слухати інших, щось правити в тексті або крутити в руках медіатор і довго не втручатися в розмову.

При цьому він не відокремлений від гурту. Роман бере участь у роботі, жартах і звичайному клубному житті нарівні з іншими. Просто робить це без необхідності супроводжувати кожну дію коментарем.

Кава, яку з ним найчастіше пов’язують, — подвійний еспресо без цукру. Саме така чашка з’являється й у «Червоному тумані» навпроти силуету Максима.

Відомі вислови

Роман не належить до персонажів, за якими тягнеться довгий список афоризмів. Найхарактерніші його репліки зазвичай короткі.

«Не знаю». Не ухилення від відповіді, а нормальна відповідь, коли відповіді справді немає.

«Я Максима шукав. Не було». Чотири слова, за якими стоїть значно довша історія.

А щодо сценічного імені найхарактернішою реплікою виявилася навіть не репліка, а знизування плечима. Іноді цього Романові цілком достатньо.

Хронологія

1982 — народився в Сумах. До Майдану жив у Сумах і грав на гітарі.

Під час Майдану поїхав до Києва. Молодший брат Максим вирушив слідом попри спроби Романа його відмовити. Максим загинув. Роман не почув його останніх слів.

Після Майдану деякий час жив у Львові, підробляв, грав на вулиці й із різними музикантами.

2015 — пішов служити. Загинув у Донецькій області дорогою до частини.

У Міжсвітті шукав Максима, але не знайшов. Згодом став ритм-гітаристом майбутніх Гудів.

Після переходу клубу «Ашопоробиш?» разом з іншими Гудами опинився у Світі Живих.

Після знайомства з Катериною отримав сценічне ім’я Rook.