Роман «Blaze» Вулкан (1988–2022)

Роман родом з Сум — невеликого, спокійного міста на півночі України.

Він і його старший брат Максим були звичайними хлопцями: працювали, слухали музику, мріяли колись виїхати кудись далі. Роман грав на гітарі в місцевих пабах, Максим працював механіком.

У 2013-му Роману було 25, Максиму — 30. Коли почався Майдан, вони спочатку просто стежили за новинами. Але одного вечора Максим сказав:

— Ром, якщо ми зараз відсидимось — то потім будемо дивитись один одному в очі і мовчати. Це не про політиків. Це про те, щоб нас не вважали за ніщо.

І вони поїхали вдвох. Зібрали рюкзаки, взяли трохи грошей і поїхали до Києва. Для них це було просто і зрозуміло: молодь вийшла проти диктатури, за європейський вибір, за Свободу і Волю.

Перші тижні на Майдані були для них як щось дуже живе і правильне. Роман грав на гітарі біля барикад, Максим допомагав з їжею і облаштуванням. Вони жартували, що «нарешті роблять щось важливе».

А потім прийшов лютий 2014-го.

18 лютого під час масового штурму Максим отримав смертельне поранення. Роман був поряд. Тримав брата на руках серед диму, пострілів і криків. Максим встиг лише сказати:

— Не здавайся… за Свободу…

Після цього в Романі щось зламалося остаточно. Вогонь, який раніше був просто пристрастю до музики, перетворився на щось набагато темніше і глибше. Саме тоді його очі стали по-справжньому червоними, а прізвисько «Blaze» набуло буквальної сили.

Він вижив. Але частину себе назавжди залишив на тому Майдані.