Валентин «Waltz» Люсіан Край (1989–2017)

Валентин Люсіан Край загинув у 2017 році в автокатастрофі пізньої осінньої ночі.

Він повертався з останньої репетиції великої вистави «Вальс сонячного променя в осінньому вікні».

Це була світла, дуже щира і затишна постановка, присвячена красі осені. Валентин ставив головний номер — легкий, повітряний вальс, у якому сонячний промінь, що пробивається крізь жовте осіннє вікно, танцює з людиною. Він хотів показати, як навіть у прохолодний осінній день маленьке тепле світло може наповнити серце радістю, ніжністю і відчуттям, що життя прекрасне саме зараз.

На тій фінальній репетиції все вийшло особливо зворушливо. Кажуть, актори, техніки і навіть режисер стояли з посмішками і сльозами на очах — настільки щиро і красиво все звучало.

Саме з цією виставою Валентин повертався додому тієї ночі…

У Межсвітті Валентин з’явився не відразу цілим. Перші тижні (або місяці — тут час дивний) від нього залишався лише силует, що постійно танцював у порожнечі.

Мертві, які бачили його, шепотіли: «Цей ще не зрозумів, що помер. Він думає, що просто генеральна репетиція затягнулася».

Софія зустріла його першою. Вона йшла у своєму типовому «чорному настрої» — зла, холодна, з зеленими іскрами в очах.

Валентин саме кружляв у повільному, сумному вальсі з невидимою партнеркою. Не зупиняючись і навіть не дивлячись у її бік, він просто простягнув кістляву руку і тихо сказав:

«Якщо ми вже застрягли тут назавжди… може хоч потанцюємо?»

Вона вкусила його за пальці. Він лише м’яко посміхнувся (у скелета це виглядає особливо моторошно) і відповів:

«Нарешті хтось із характером. Я вже втомився танцювати з привидами.»

З того моменту вони майже нерозлучні.

Тепер, ставши частиною Гудівнінг, він досі носить у собі той самий сонячний промінь. Коли Валентин рухається — здається, ніби в темному клубі «Ашопоробиш» на мить заглядає тепле осіннє світло.